24-річна спортсменка з Миколаєва поділилася враженнями після здобуття першої в кар’єрі й першої в історії української жіночої рапіри медалі чемпіонату світу, розповіла, яким був шлях до п’єдесталу, що стало запорукою успіху і завдяки чиїй підтримці він став можливим.

🔹Про те, чи вже усвідомила, що стала авторкою історичного досягнення

«Усвідомлення потроху приходить. Це неймовірні відчуття, а особливо коли знову і знову переписується історія і жіноча рапіра дуже потужно прогресує. Сподіваюсь що попереду ще більше яскравих моментів та досягнень».

🔹Про те, що стало запорукою успішного виступу на ЧС?

«Немає чогось такого, що прям вказувало б, що сьогодні саме той день. Все складалось чудово, впевнений урок, розминка, відчуття уколу, і з кожним боєм впевненість лише додавалась. Правильність прийняття рішень, трішки фарту – все це сьогодні вийшло використати».

🔹Про переконливий початок і нервову кінцівку з перемогою лише на пріоритеті у поєдинку за вхід у вісімку

«Дійсно, бій на вхід у вісім я розпочала впевнено, а потім ніби розгубилась, не могла переналаштуватися. Чула тренера, чула трибуни, намагалась зібратися, дотягнула до пріоритету – і вийшло зробити той елемент, який ні разу не використала за весь бій з цією суперницею (укол, який я часто роблю ). Тут він мені дуже допоміг, змогла вирвати перемогу на пріоритеті».

🔹Про те, які магічні слова сказали тренери чи вона сама собі перед півфіналом, що вдалося завдати дев’ять уколів поспіль титулованій суперниці

«План з самого початку був взяти перевагу у свої руки, навʼязати темп, бути тою Полозюк, якою знає та хоче бачити мене постійно моя тренерка. Бути жорсткою та впевненою в уколах та атаках, не давати шансів суперниці. Мені дуже подобається фехтувати з італійками, і я достатньо часто навʼязую їм гарну боротьбу, тому тут мені дуже хотілось перемогти».

🔹Про те, що змінила б, якби мала можливість заново відфехтувати півфінал проти Ерріго?

«Наразі ще аналізую цей момент. Дуже прикро що не змогла навʼязати своє фехтування. Напевно була б більш рішуча у тому, що задумала, бо в цей раз задумувала багато, а реалізовувати трохи боялась».

🔹Про те, кому першому подзвонила після завершення змагань

«З родиною я постійно на звʼязку в месенджерах, звісно вони вболівали, дивилися, хвилювалися».

🔹Про те, кому завдячує історичною нагородою ЧС

«Перш за все моїй тренерці Ларисі Миколаївні Павленко. Це людина, яка робила та робить усе для мене та взагалі для рапірного фехтування. Вона завжди вірила, ніколи не сумнівалася, багато та плідно працювала, з малечку їздить зі мною на всі змагання. Також спасибі моїй родині, яка все це проходить разом зі мною. Дуже дякую всій нашій миколаївській фехтувальній банді, вони ніколи не відмовляють, тренуються разом зі мною та допомагають ставати кращою. Дякую усім вболівальникам. які підтримують мене, а  також наших Збройним силам, що кожного дня відстоюють наші кордони, наші життя, велика подяка Вам!»