Після двох бронзових нагород (2020, 2021) і двох віцечемпіонських титулів (2023, 2024) шпажист Нікіта Кошман цьогоріч зійшов на найвищу сходинку п’єдесталу пошани Кубка України. У коментарі пресслужбі ФФУ 23-річний киянин, якому під час церемонії нагородження вручили ще й посвідчення Заслуженого майстра спорту України, розповів, як складався його шлях до золота, оцінив старт сезону й окреслив найближчі цілі.

🔹Про те, чи було передчуття, що цього року нарешті вдасться стати володарем Кубка України

«Я двічі програвав у фіналі Кубка України, два роки тому – Роману Свічкарю, торік – Ігорю Рейзліну. У мене сьогодні навіть думка промайнула невже буде третій раз. Взагалі моє передчуття за останню добу дуже сильно змінювалося. З всеукраїнськими змаганнями взагалі складно щось передбачити. Це не світова арена, де на доріжку проти тебе може вийти якийсь новий суперник, ти не знаєш, що з ним робити, він не знає, що робити з тобою і багато залежить від майстерності. Тут ми всі один одного знаємо і тому результати завжди неочікувані. Хоча в принципі у мене виходить досить стабільно виступати на внутрішніх змаганнях, останні два-три роки я постійно в четвірці, мінімум – у вісімці. Але якщо напередодні мені чомусь здавалося, що займу третє місце, то сьогодні коли після «пулі» побачив сітку, подумав: хоча б другий бій виграти – проти Романа Свічкаря».

🔹Про перемогу в 1/16 над чинним чемпіоном Європи 

«Це був найскладніший бій за сьогодні, як морально, так і фізично. У Роми незвичайний стиль фехтування і ти не завжди розумієш, чого саме він хоче досягти своїми діями на доріжці. Наші з ним поєдинки складаються по різному, то він виграє, то я, все залежить від того, в кого з нас краще йде фехтування в конкретний день. Сьогодні краще пішло у мене. Певну роль зіграло те, що я зміг випередити його в рейтингу і це дало мені можливість не йти на нього. Я розумів, що він буде мене роздьоргувати цими своїми незрозумілими досить хаотичними рухами. Повторював собі під час бою: «Не ведись!» Пам’ятаю один укол – людина з лінії початку добігла до мого кордону і вколола мене в ногу. Я стояв і думав: «Ну як це можливо?!»

🔹Про те, як складався подальший турнірний шлях

«Коли побачив, що за вхід у четвірку можу зустрітися з Краснюком, перша думка була: «Ну за що мені такий прохід…» Так, згоден, не треба було в групі двох поразок припускатися. Але коли фехтуєш на п’ять уколів, можливо все. На п’ятнадцять – це вже реальний бій, який показує твою силу. Буває так, що людина в пулі у тебе виграє 5:3, а в олімпійці поступається 15:4. У мене самого така ситуація була, здається, навіть на попередньому Кубку України.
У півфіналі, відверто кажучи, я більше очікував протистояння з Романом Самойловим, особливо після того, як побачив, що він веде 5:1 в Максима Гули. Гадаю, що з ним, оскільки ми не так часто бачимося і я вже призабув його фехтування, мені б довелося складніше ніж з Гулою.  Другий за важкістю за сьогодні був фінальний бій проти Євгена Макієнка, хоча я й повів в рахунку. Можливо, далася взнаки втома, адже це був вже кінець змагань».

🔹Про три поспіль турніри на п’єдесталі та нового Нікіту Кошмана

«Можливо, в моїй голові щось змінилося і я став більш впевненим у собі. Ігоря Рейзліна колись блискавка вдарила, в моєму випадку обійшлося без цього, просто теж ніби осяяло. Початок сезону дуже непоганий. В Женеві, коли я дивився сітку, думав: тільки б з нашими не зустрітися. Але якщо там цього уникнути вдалося, то в Спліт – вже ні. З рештою бій проти Яна Сича і вийшов найважчим для мене на тому турнірі. Бронзові медалі Сателітів та перемога на Кубку України –  це доказ того, що я рухаюся в правильному напрямку і мотивація працювати далі. Я в принципі готовий проміняти ці три нагороди на призове місце на Кубка світу. Хоча можна і не міняти, а просто ще й там медаль здобути. (Посміхається). Також дуже хочеться цього сезону потрапити до Топ-16 світового рейтингу, щоб пропускати м’ясорубку, коли двісті людей фехтують за 48 місць. Приїхати в зал в перший день, подивитися наче я до цього непричетний, і сказати: зустрінемося завтра».