«Дуже красиво, дуже ефектно і у потрібний момент» — про диво-камбеки та бронзовий прорив Полозюк на ЧС у Гонконзі

🔹З нещодавнього чемпіонату світу українська збірна повернулася з двома нагородами. Чи очікували Ви, що медальними для нас стануть саме особисті змагання в жіночій рапірі та командна першість серед шпажистів?

– По‑перше, ми дуже раді цим двом медалям. І минулого року у нас також були нагороди. А підтверджувати результат завжди важче, ніж досягати його вперше. Бронза Аліни Полозюк, безумовно, великий прорив. Але сказати, що медаль у жіночій рапірі була зовсім несподіваною — не можна, зважаючи на виступи на чемпіонаті Європи, де Оля Сопіт перемогла, інші три спортсменки були у 16, а команда стала третьою! Прекрасний вік, усі мотивовані, усі фехтують. І якраз було дуже цікаво, що впродовж сезону всі показували результати, тобто було зрозуміло, що кожна з них може. У Миронюк і Сопіт вже є особисті нагороди з чемпіонатів Європи. У Гонконзі відзначилася Полозюк. Аліна завдяки характеру, мотивації, наполегливості і десь везінню просто вирвала цю бронзу. І, звісно, ми всі дуже‑дуже раді цьому.

Щодо командного срібла, то шпага є шпага. Хлопці двічі були четвертими на Кубках світу цього сезону, стали бронзовими призерами чемпіонату Європи. Це показувало, що потенціал є. Хоча насправді за тим, як складалися змагання, на жаль, ми мали програти Польщі за вихід у 8. І на цьому б все закінчилося. Але диво створив Роман Свічкар. Чесно кажучи, після цієї зустрічі у нас була дуже жорстка розмова з хлопцями. Це не було, що ми щасливі, посміхаємося і кажемо: «Які ви молодці!». Повторюся, була дуже жорстка розмова. І після цього вони увімкнулися: вже була команда, кожен намагався дати те, що може. І це справді привело до срібної медалі чемпіонату світу, якій ми, звичайно, теж безмежно раді.

🔹В яких ще видах ми претендували на п’єдестал, але не змогли повністю реалізувати свій потенціал з якихось причин?

– Якщо ми подивимося на чоловічу шпагу — першу четвірку чи навіть вісімку, і хто опинився нижче — це було справжнє божевілля. Хто б того ранку перед змаганнями міг сказати, що буде саме така вісімка? Якби робили ставки, напевно, ніхто б не виграв.

Наша молода команда у жіночій шпазі дуже добре фехтувала, але не всі одночасно у конкретній зустрічі. Хоча вони перемогли сильну збірну Китаю. І своїм фехтуванням у чвертьфіналі з Кореєю та в нижній четвірці показали, що загалом можуть боротися з будь‑яким суперником. Це те, що дає надію й мотивацію працювати далі. І вони самі це відчули. Кожна підтримує кожну на доріжці, завдає уколи, дає плюси — і в результаті виходить виграна зустріч. Сказати, що вони сьогодні були готові на медаль, — дуже важко взагалі про когось так говорити. Але потенційно — так!

Жіноча шабля — від дуже добре до дуже погано, але немає такого, щоб вони не боролися. У команді зараз Аліна Комащук та менш досвідчені дівчата. Олександра Бондар дуже добре себе показує. Дві інші спортсменки ще молоді, їм потрібно набратися досвіду. У шаблі та рапірі — більш технічних видах зброї — одразу видно різницю в рівні: якщо хтось справді сильніший, це помітно і за рахунком, і просто за картинкою бою. Швидкості не ті, прийоми не ті. Але тут немає такого, щоб наших дівчат «розбивали як новачків». Вони гідно борються з найсильнішими командами.

🔹Окрему увагу слід приділити неймовірному камбеку Аліни Комащук в 1/8 проти команди РФ. Відеонарізка ударів нашої олімпійської чемпіонки в останньому бою набрала мільйон переглядів в Інстаграмі ФФУ. А як це виглядало на місці подій?

– Скорочувала рахунок в останньому бою не лише Комащук, але й Свічкар у зустрічі проти Польщі. Але у випадку з шаблею мав місце ще й політичний момент, тому, звісно, це привернуло стільки уваги. Зрозуміло, що ми дуже вболівали, кричали, раділи. Але загалом тут відігратися було навіть більш ймовірно, ніж у Роми. Вісім уколів різниці у шпазі – це майже вирок.

Наші дівчата фехтували з цією командою на останньому Кубку світу в Перу. Багато вели по ходу зустрічі й на останній бій виходили з «+5». Але у підсумку поступилися 45:43. У Гонконзі вийшло навпаки — дуже красиво, дуже ефектно, дуже потрібно, у потрібний момент. Аліна — велика молодчинка, вистояла, показала бажання і характер. Вона чудова фехтувальниця. Трішки не дотягнула в такій же кінцівці зі США. А так були б у четвірці — ось вам і відповідь на питання про потенціал команди. Один удар туди, один сюди.

🔹Як взагалі реагували збірні інших країн на повернення представників країни-агресора до змагань з прапором і гімном?

– Великої різниці не було: вони й так уже кілька років їздили на змагання, тільки без костюмів. А тут приїхали в костюмах, та ще й таких, що це викликало більше насмішок, ніж стало приводом для гордості. Насправді жоден не пропустив нагоди посміятися, бо там тільки якоїсь корони на голові не вистачало. Поїхали вони з чемпіонату світу з однією медаллю — для них це провальний виступ. Але я, чесно кажучи, взагалі не хочу про них говорити. Вони для мене не існують!

Щодо нашої зустрічі з ними у жіночій шаблі, то так, звичайно, було багато вболівальників. І взагалі хочу відзначити: за весь час, що я була на чемпіонатах світу і як спортсменка, і як тренерка, я вважаю, що за проведенням та організацією це був найкращий чемпіонат у всіх відношеннях. Скільки там було розминочних залів, яка чистота, як виглядав центральний зал, скільки глядачів на трибунах, наскільки всі були доброзичливі — просто супер.

«Підтверджувати завжди складніше» — про п’ять медалей і повторення найкращого результату в історії виступів на ЧЄ

🔹Чемпіонату світу передував чемпіонат Європи в Антоні, де ми здобули п’ять медалей і за кількістю нагород повторили найкращий результат за всю історію. Чи можна сказати, що цей турнір навіть перевершив наші очікування?

– У першу чергу він перевершив тим, що було три командні медалі. Командна медаль — це завжди показник невипадковості, сили не лише одного спортсмена. Це показник роботи і тренерського штабу, і всіх спортсменів, а також того, що кожен із них теж здатний на високі результати. Тому саме командні медалі дуже сильно потішили.

Звісно, золото Ольги Сопіт — це просто супер! Наша жіноча рапіра вже переписала історію! Але тепер буде ще важче, адже підтверджувати результат, як я вже говорила, завжди складніше. Хоча, звісно, є до чого прагнути. Потрібна командна медаль чемпіонату світу.

Аліна Комащук якраз змогла другий рік поспіль здобути особисту нагороду на чемпіонаті Європи. Вона здатна раз за разом підтверджувати свій рівень, вона вміє фехтувати, їй достатньо техніки й тактики. Коли вона справляється зі своїми емоціями, може бути дуже сильною фехтувальницею.

«Шість спортсменів у Топ‑16 світового рейтингу, ще й у різних видах зброї, коли таке було» — про першу частину сезону і можливе повернення лідерів

🔹На Кубках світу / Гран-прі 2025/26 наші спортсмени вибороли три нагороди, що вдвічі менше, ніж минулого сезону, однак до головного старту ми підійшли одразу з шістьма представниками в Топ-16 світового рейтингу FIE. Тож як все ж оцінювати першу частину сезону у виконанні нашої збірної?

– Це були робочі змагання. Хотілося щось покращувати, щось виправляти. Але справді результати були не такі, як минулого року. Та, як ви розумієте, найголовнішими стартами для нас є чемпіонати Європи та світу. Звичайно, з травня наступного року, коли вже розпочнеться олімпійський відбір, важливими стануть кожні змагання.

Те, що шість людей у Топ‑16, говорить саме за себе — це суперрезультат. Я не пам’ятаю, коли таке ще було, та ще й у різних видах зброї.

🔹Вболівальники не пробачать, якщо не запитаємо про перспективи побачити на доріжці наступного сезону наших титулованих спортсменок Ольгу Харлан та Джоан Фейбі Бежуру, які нещодавно стали мамами, Владу Харькову та Олену Кравацьку, яких ми бачили на чемпіонаті України, але які фактично не виступали цього сезону, а також Юлію Бакастову.

– По Ользі Харлан є певна невизначеність, але я дуже сподіваюся, що вона повернеться на доріжку. Влада Харкова вже почала серйозно тренуватися і дуже хоче від початку сезону повністю бути в процесі — підготовчому та змагальному. Бакастова і Кравацька — швидше за все, ні. Хоча якщо та ж Олена побачить, що Оля повернулася, Аліна є, то їй теж може захотітися повторити.

Фейбі фехтувала на чемпіонаті України. Я привітала її з народженням дитини та з поверненням. «Ні, це не повернення, лише одноразова акція», — відповіла вона. Подивимося, як буде далі. Я думаю, що справжня спортсменка всередині неї все ж захоче ще пофехтувати.

«Першими відбірковими змаганнями будуть чемпіонати Європи та світу, але фактично боротьба за ліцензії розпочнеться вже з перших Кубків світу» – про кваліфікацію в Лос-Анджелес-2028

🔹1 квітня 2027 року стартує олімпійський відбір на Ігри в Лос-Анджелесі-2028. З огляду на ті позиції у світовому рейтингу, на яких ми завершили цей сезон, як виглядають наші перспективи?

– Щодо олімпійського відбору, то це ще дуже‑дуже далеко, щоб оцінювати перспективи на основі теперішнього рейтингу. Там практично у всіх видах у травні лише один Гран‑прі, а всі п’ять Кубків світу пройдуть до цього. І з яким рейтингом ми підійдемо після п’яти Кубків світу саме до старту відбору, мабуть, зараз тільки Богу відомо. Фактично для нас першими відбірковими змаганнями будуть чемпіонати Європи та світу наступного року.

Звісно, ми повинні серйозно налаштуватися і працювати на Кубках світу, щоб підійти до чемпіонатів із рейтингом, який давав би більше можливостей. У тій же шпазі подивіться, де на чемпіонаті світу була перша четвірка світового рейтингу: хтось не потрапив у вісімку, хтось навіть у 16. Тому зараз усе дуже відносно.

Так, чоловіча шпага — це єдиний вид, у якому ми сьогодні можемо закрити відбір на Олімпійські ігри. Але, на жаль, попереду боротьба, боротьба, боротьба. І насправді боротьба починається вже з нового сезону, ще й так рано цього року. FIE у всіх видах зброї перенесла три дорослі старти до Нового року. Для нас це дуже незручно ще й з точки зору фінансування, адже бюджет розраховується із січня по січень. Усі обурюються, але такий календар FIE. Там узагалі незрозуміло, що відбувається. Їхня робота в багатьох моментах викликає подив.

🔹Наша жіноча рапіра стрімко набирає обертів, але чи вистачить їх для того, щоб претендувати на потрапляння командою на ОІ-2028?

– Те, що вони молоді й прогресуючі, ми говорили ще перед відбором на минулі Олімпійські ігри. Зараз вони вже в цій боротьбі. За останні п’ять років, фехтуючи серед дорослих, вони отримали шалений досвід. Тепер прогрес не відбуватиметься так швидко, але потенційно вони вже сьогодні можуть фехтувати на високому рівні. Далі — питання їхньої мотивації, настрою та роботи. Але вони всі працюють — це точно, іноді навіть занадто багато. Тому вони готові боротися!

🔹У жіночій шпазі у нас почалася зміна поколінь, на якій стадії цей процес?

– Зараз, якщо повернуться Харькова, Бежура, також залишається Кривицька, плюс молоді дівчата, у нас буде шалена конкуренція всередині команди. Це дуже добре, адже коли зростає рівень внутрішньої боротьби, то зростають і результати на міжнародних змаганнях.

Дівчата молоді, але в кожної вже є за плечима певні досягнення: на рівні юніорів, U‑23, а в когось — і на дорослих змаганнях. Вони йдуть своїм темпом. Головне, щоб вони цього хотіли. Я думаю, що все можливо.

«Чоловіча рапіра отримала новий імпульс завдяки Андреа Бальдіні» – про кадрові проблеми і перспективну молодь

🔹З цього року до роботи з українською чоловічою рапірою долучився олімпійський чемпіон італієць Андреа Бальдіні. Які висновки можна зробити за перші кілька місяців, які він провів з нашою командою?

– Команда, зокрема молоді спортсмени, йому довіряють, їм цікаво. І після кожних зборів вони справді отримують позитивний результат не лише в плані техніки чи спеціальної підготовки, а й ментально. Це теж дуже важливо. Показовим було те, як вони боролися із сильними командами на U‑23.

Зараз ми тісно спілкуємося з Андреа щодо того, як працювати далі, як збільшити обсяг роботи, щоб він міг більше контактувати з хлопцями й проводити тренувальний процес. Від того моменту, як він розпочав роботу, минуло буквально три місяці. Ми знали, що це буде непросто і що це не може одразу дати ефект. Потрібен час. Але відгуки спортсменів і тренерів, які з ним контактують і були на зборах, дуже позитивні.

🔹Чоловіча шабля минулий олімпійський цикл почала зі срібла ЧЄ-2022. Але розвинути цей успіх не вдалося, тож на якому етапі ми зараз знаходимося у цьому виді?

– Після тієї срібної медалі минув уже певний час. Плюс тоді в складі був Василь Гумен. Але за станом здоров’я він не може продовжувати свою спортивну кар’єру. Потім якийсь час за нас виступав Дарій Лукашенко, який теж підсилював команду. Проте він перейшов фехтувати за США.

Шабля — технічно складний вид, великого резерву у нас, на жаль, там немає. Ми стикаємося з кадровими проблемами: кілька дуже вікових спортсменів, а молоді, тільки в них щось починає виходити, як вони зникають. Хоча в плані підготовки до команди особливих питань немає — вони багато працюють. Але, на жаль, поки маємо те, що маємо.

🔹Хто, за винятком Анни Максименко, Емілі Конрад та Аліни Дмитрук, з іменами яких вболівальники вже добре знайомі, цього сезону своїми результатами і фехтуванням на юніорському та кадетському рівні дає надію на підсилення збірної?

– На юніорських і кадетських змаганнях дуже непогано виглядали шпажисти. Олександр Стабніков здобув медаль чемпіонату світу серед кадетів. Арсеній Карапиш виграв дорослий чемпіонат України. І на багатьох дорослих та юніорських змаганнях за кордоном виглядав досить добре. Думаю, що в новому сезоні ми від шпажистів побачимо щось більш позитивне. Оскільки команда буде практично та сама — це Максим Микитенко, Максим Гула та Карапиш. Вони всі залишаються в юніорах на наступний рік, а деякі з них ще й не на один.

У жіночій шпазі, окрім дівчат, яких ви назвали, майже всі вже вийшли з кадетського віку. І буде велика конкуренція за потрапляння до юніорської команди. І Єлизавета Горбачук, і Поліна Спиридонова, й інші — всі будуть претендувати і боротися.

Також хотілося б відзначити рапіристку Аглаю Борисову, яка увійшла до вісімки найсильніших на юніорському чемпіонаті світу у Ріо. Перемогла двох представниць традиційно сильної італійської збірної й поступилася лише у чвертьфіналі – першому номеру світового рейтингу серед юніорок і чемпіонці світу в команді серед дорослих американці Джейлін Лю.

Щодо жіночої шаблі, то цього сезону нас потішила медаллю на кадетському чемпіонаті Європи Майя Величко. Насправді вона вже стукає у двері збірної, але їх з особистим тренером план підготовки чомусь не зовсім відповідає планам підготовки старшого тренера виду зброї серед дорослих. Величко і Вікторія Коротченко — це вже була б непогана юніорська команда, я сподіваюся, що так і буде. Єдине, що за моєю інформацією Майя поїхала навчатися до Америки. І поки незрозуміло, наскільки їй вистачатиме можливостей фехтувати весь цикл. За ідеєю має вистачити, але як це буде — побачимо.

🔹Зараз період відпусток, коли збірна розпочинатиме підготовку до сезону 2026/27?

– Насправді деякі спортсмени вже тренуються на місцях, можливо, ще не всі, хто був на чемпіонаті світу, але загалом решта вже працює. Оскільки у нас дуже рано починається сезон і в фінансовому плані ми «затягнули паски» через додавання Кубків світу наприкінці року, перших підготовчих зборів ЗФП не буде. У кожного є індивідуальний план, і спортсмени працюють самостійно.

Перші збори відбудуться вже у вересні, і тоді ж стартують Сателіти — 12–13 числа майже в усіх видах зброї. Також наприкінці вересня відбудеться комплексний юніорський чемпіонат України. У жовтні вже для всіх дорослих перші Кубки світу. Звісно, перед цими змаганнями будуть збори, а в деяких навіть два збори пройдуть до цього часу. Тому не встигли забути Гонконг, а вже налаштовуємося на новий сезон.