18-річний шпажист Денис Лаврентьєв вже вигравав чемпіонат України серед юніорів у складі команди Києва. А от в особистих змаганнях досі його найвищим досягненням було третє місце восени 2024 року у Львові. Про те, як вдалося «обміняти» минулорічну бронзу на золото, він розповів у коментарі пресслужбі ФФУ.

🔹Про те, як розпочинався день і складалися змагання
«Спав напередодні змагань я добре, прокинувся. поснідав і поїхав в зал. В «пулі» все виграв, бої були чудові, не було сплесків емоцій чи агресії, для мене це важливо, адже раніше з цим виникали проблеми».

🔹Про те, як на шляху до п’єдесталу здолав двох медалістів попереднього ЮЧУ
«Я взагалі намагаюся не думати про те, з ким фехтую, збираюся по ходу бою. Тож навіть не згадував про те, що Анатолій Савка, з яким я зустрічався за вхід в 16, це призер минулого чемпіонату України, так само як і Віталій Ремез, з яким я фехтував за 8. Ремез останнім часом приїздив до нас позайматись – в манеж ШВСМ. Я його краще вивчив, він, щоправда, теж мав би мене вивчити. На тренуваннях, до речі, частіше вигравав саме Ремез, бо я намагався відпрацьовувати у спарингах з ним певні прийоми. Але він і там, і тут фехтував однаково, нічого не змінив, і ось результат». 

🔹Про вирішальні поєдинки проти братів Микитенків
«В усіх сьогоднішніх поєдинках в олімпійці я вів в рахунку, за винятком фіналу, де мені довелося наздоганяти. Хоча мені казали, що бій проти Олега мав би бути легшим ніж півфінал проти Максима. Я не хочу нікого образити, дуже добре спілкуюся з обома братами. Але так вже вийшло, що Максим вище в рейтингу ніж Олег, частіше займає призові місця на турнірах. Минулого сезону на чемпіонаті України U-23 я з ним фехтував за золото, програв 15:13. Але наш бій був доволі рівний, тож я знав, що можу його перемогти. І мені це вдалося.
Максим і Олег тренуються в ЦСК. Отримують уроки в одного тренера, звичайно, в їх фехтуванні є багато спільного, але водночас і багато відмінностей. Олег взагалі сьогодні зловив дзен, як дехто сказав! Він абсолютно не реагував на виклики суперників, і цим він дуже відрізнявся від Максима. Той постійно махав шпагою, намагався знайти, де вколоти. Олег же реагував тільки тоді, коли я робив справжню дію. Тож попри те, що півфінал і фінал складалися для мене по-різному, за складністю вони вийшли майже однаковими».

🔹Про те, чи очікував на перемогу
«Дуже цікавий факт. Наш тренер перед змаганнями дав нам завдання написати план, який результат кожен з нас покаже з розбросом у п’ять місць. І якщо ти не виконуєш цей план, мав сам собі придумати «покарання». Я написав місце з третього по восьме. Мабуть, тоді я ще не сильно в себе вірив. Я знав, що можу виграти. Я фехтував з усіма хлопцями, які на перших місцях в рейтингу – Карапишем, Гулою, Микитенком, а також, звичайно з Максимом Перчуком, з яким ми тренуємося в одного тренера – Руслана Тимошенка. Перчук, щоправда, зламав праву руку, і сьогодні тримав шпагу в лівій. Тож його фехтування дуже відрізнялося, зрозуміло йому було важко, це великий дисонанс для мозку.
Так от написав я з третього по восьме місце, а вже ближче до змагань подумав, що насправді можу і виграти. Я не загадував собі перше місце, я в принципі завжди налаштовуюся на хороше фехтування, якщо воно буде, то буде  і результат».

🔹Про те що сказав тренер після змагань  і  чи доведеться тепер виконувати «покарання»
«Покарання це не зовсім правильне слово, насправді це просто певна робота, яка мала б зробити нас кращими. Я написав «самостійна робота на мішені, пересування, випади, розбирати по два бої в тиждень». Я в принципі і так цим займаюся, але тут це вже було як обов’язкове завдання. З тренером ми детально обговоримо змагання пізніше. Поки що встигли обмінятися лише кількома фразами про фінальний бій. Він мене привітав і ми обійнялися. А «покарання» скасовується, адже план перевиконаний» (Посміхається).