За підсумками олімпійського командного відбору Україна виборола дві ліцензії у жіночих змаганнях – із фехтування на шаблях і шпагах.
Якщо шаблістки гарантували собі путівку до Парижа ще за один турнір серії Кубка світу, то шпажистки боролись до останнього – усе вирішилось на березневому етапі в китайському Нанкіні.
Старший тренер збірної Богдан Нікішин згадує, як до нього підходили колеги з інших країн і вітали зі здобуттям ліцензій. «Вони казали: ‘Ми бачимо, що є збірна України, яка дійсно фехтує та заряджена на результат’», – пригадує тренер.
Нікішин очолив команду ще у 2021 році – одразу після завершення спортивної кар’єри. Українська збірна шпажисток тогоріч не зуміла відібратись на Олімпіаду в Токіо та розпочинала сезон 2021/22 з десятого місця світового рейтингу FIE.
Водночас уже за наступні кілька років українки повернулись до п’ятірки найсильніших команд світу, а в нинішньому сезоні вибороли перше за сім років командне «золото» на рівні Кубка світу.
Про те, яку роботу було пророблено з 2021-го, наднервову зустріч проти Швейцарії в Китаї та фінальний склад на Олімпійські ігри – Нікішин розповів у інтерв’ю з пресслужбою Федерації фехтування України.
Про початок тренерської кар’єри та що змінилось за цей час
Спочатку було трохи складно працювати, адже потрібно було перемкнутись з кар’єри спортивної на тренерську. Було трохи важко, трохи незвично, але ми сіли з дівчатами та поговорили, прийняли певні рішення та правила.
У нас була на той момент доволі складна ситуація, бо половина команди, зокрема, її основа, була в декреті. Скажу навіть більше: мало хто в нашу команду вірив, казали мені, що не знають, що я взагалі збираюсь робити з цією командою. Але ми працювали.
За цей період, здавалось, не дуже тривалий, але й не дуже короткий, навчились розуміти одне одного. Навчились робити те, про що домовляємось, і головне – навчились рухатись уперед.
За цей час була пророблена велика робота. Дівчата, що були до 2021 року на лаві запасних, перейшли до основи команди. Почало щось виходити, вони повірили в себе. Потім повернулись дівчата, які були в декреті, вони значно нас підсилили. Команда стала вже іншою.
На початку олімпійського відбору в нас уже почали з’являтись призові місця, хороші виступи. Ми поспілкувались і дійшли до висновку, що можемо боротись за олімпійські ліцензії. Дівчата повірили в це та зробили.
Про здобуття олімпійської ліцензії в умовах повномасштабного вторгнення
Коли ми кваліфікувались на Олімпіаду в Нанкіні, до мене підходили тренери різних країн, вітали та запитували, як за такий короткий термін вдалось відібратись, створити команду. Вони казали: «Ми бачимо, що є збірна України, яка дійсно фехтує та заряджена на результат».
Я натомість розповідав їм іншу історію. Ми виходили в Нанкіні фехтувати зі Швейцарією за вхід у вісімку, це була важлива зустріч. І нас уже на доріжку викликають, а дівчата сидять у телефонах. Кажу: «Вам фехтувати треба – киньте свої телефони!» А вони кажуть: «Не можемо – ракети летять».
Після цього мої колеги з інших країн узагалі «зависали» й казали: «Так, вам дуже складно». Дійсно, нам дуже складно. Але ми не збираємось зупинятись, уже обговорили на тренерській нараді підготовку до Олімпійських ігор. Будемо готуватись, сподіваємось, що в нас усе вийде.
Про основні правила в роботі зі збірною
Коли аналізую попередню роботу, то жалкую, що не вдалось створити колектив одразу, що ми втратили багато часу. Але, напевно, це нормально. Так і має відбуватись – усе своїм ходом.
Коли я почав працювати з дівчатами, то мені теж потрібно було здобути їхню довіру. Я хотів, аби це сталось одразу, але так не сталось – тільки з часом. Нам вдається працювати, спираючись на довіру, робити те, про що домовились.
Це об’єднує, зокрема, і на змаганнях. І це дуже важливо, адже виходячи на доріжку, кожна з дівчат, і я так само, викладатимемось повністю. Ми знаємо про це, і тоді всі стараються. Це основа, якої ми намагаємось досягнути, і останнім часом у нас це виходить.
Дівчата навчили мене розв’язувати всі питання через діалог. Вони навчили мене не квапитись, зважувати рішення, які я приймаю. Але перше, що я сказав, – це головне. Запитання, якісь робочі моменти з’являються, попри довірливі стосунки. Я з ними про це говорю. Вони мене чують.
Я їм завжди кажу: якщо вам щось неясно, ви образились на якесь із моїх рішень – ми маємо говорити. Шлях розв’язування будь-якої проблеми – це діалог, а не монолог із одного боку.
Про «злети та падіння» під час олімпійського сезону 2023/24
Це нормально. Великий спорт не буває без поразок. Кожна поразка, перемога чи навіть «нейтральний» результат робить нас сильнішими. Ми спілкуємось, проглядаємо зустрічі, аналізуємо. Кожен із нас робить свої висновки. Помиляються всі – і я, і вони. Ми намагаємось від змагань до змагань аналізувати все та робити так, аби ці помилки були мінімальними.
Те, що в нас були різні результати в цьому сезоні, – це нормально. Це був складний сезон, зокрема, у психологічному плані.
Ми розуміли, що не маємо права програвати на таких основних стартах, як чемпіонат Європи та світу. Там треба показувати результат. Ми там показали і не поганий, і не хороший – середній результат, який потім дозволив конкурувати на етапах Кубка світу, які залишились, боротись за ліцензії.
Дівчата робили все можливе, я робив усе можливе. Зрештою, ми отримали те, про що мріяли, у кінці олімпійського відбору – командну ліцензію, максимальну кількість місць для збірної на Іграх. Це головне.
Про вирішальну зустріч проти Швейцарії на Кубку світу в Нанкіні
Ця зустріч була дуже складною емоційно. Вона була ще й дуже напруженою через ту історію, яку я розповів раніше. Вона ще й першою загалом була на цих змаганнях, дуже нервова. Я перед нею казав дівчатам, що буде дуже важко. Тим більше за два тижні до цього ми тій же Швейцарії програли за вісім на Кубку світу в Барселоні.
По ходу зустрічі ми програвали шість уколів. Але треба сказати, що на відміну від Барселони, тут дівчата боролись до останнього. До речі, у протоколах не змінили цю інформацію – на заміну в сьомому бою вийшла не Джоан Фейбі Бежура, а Інна Бровко. Вона зрівняла рахунок, коли ми програвали три уколи. Потім вийшла Олена – виграла, і там уже був підйом. Слава Богу, Владі вдалось його утримати, не довела до критичного.
Вони боролись, вони – молодці. Це те, про що я говорив, – коли ми віддаємось чомусь разом, усе виходить. Перші шість боїв не виходили, а сьомий, восьмий, дев’ятий – вийшли.
Про суперниць у сезоні 2023/24
Дівчата за останні кілька сезонів показали, що можуть фехтувати з будь-якою командою. Тривалий час першим номером у світовому рейтингу була команда Південної Кореї – вони в неї виграли. Потім ще один раз, а це дуже важливо для спортсменок і тренера. За рахунок цього ми отримуємо віру, що ми можемо це робити. Наступного разу ми вже виходимо фехтувати з командою дещо інакше.
Зараз лідерками є збірна Італії. Наші дівчата в них виграли, а потім зробили це ще раз. Тобто наша збірна може фехтувати з будь-якою командою у світі. Питання тільки в тому – як само з тактичної та спортивної точки зору. Але вони це можуть.
Про фінальний склад збірної на Олімпіаду
Ми на тренерській нараді на початку сезону говорили про те, що на всі старти з нами виїжджатиме шістка людей: Олена Кривицька, Інна Бровко, Влада Харькова, Джоан Фейбі Бежура, а також Дар’я Варфоломеєва та Юлія Свистіль. Із цієї шістки ми й будемо вибирати людей, які потраплять на Олімпіаду.
Після чемпіонату України в нас буде ще два Кубки світу, чемпіонат Європи. Усі ці турніри є очковими, дівчата все це знають, вони будуть фехтувати. Потім ми вже прийматимемо разом із тренерами рішення щодо команди, яка виступатиме на Олімпійських іграх.Можливий варіант, який я пропонуватиму і сподіваюсь, що мене підтримають, – визначити фінальний склад перед чемпіонатом Європи, який потім фехтуватиме і там, і на Олімпіаді.
Фото: FIE