Головна / Новини / Різне / Роман Свічкар: «Дякую всім, хто в мене вірить!»
Роман Свічкар: «Дякую всім, хто в мене вірить!»

Фото Дмитра Путінцева

Після перемоги на Кубку України дворазовий медаліст чемпіонату світу, учасник Олімпійських ігор у Токіо-2020 Роман Свічкар поділився враженнями з пресслужбою НФФУ:

– Романе, давно вболівальники не бачили вас на найвищій сходинці пєдесталу, чи можна після сьогоднішнього золота сказати, що Роман Свічкар повернувся?

– Дуже на це сподіваюся! Це були важкі змагання і надзвичайно емоційна перемога. Дуже хотів себе проявити сьогодні, бажав виграти так, як років у 17. Мотивація просто зашкалювала, мріяв про цю медаль – без перебільшення. Дякую усім, хто в мене вірить, насамперед моїм тренерам Ірині Іванівні Одокієнко, Володимиру Васильовичу Станкевичу та Сергію Івановичу Касьяненку, який сьогодні весь день був поруч і допомагав своїми порадами. Також велике спасибі усій харківській команді. Не лише мій старший брат, усі хлопці підтримували мене. І дуже приємно, що у нас сьогодні дві медалі. (Бронзу здобув Андрій Опанасенко – НФФУ).

Підтримували, вболівали і навіть транслювали у соцмережах ваші півфінальний та фінальний бої?

– Так, я дав хлопцям свій телефон і попросив запустити ефір в Інстаграм. Хотілося, щоб якомога більше людей побачили, що попри війну у нас проходять змагання. Круто, що була пряма трансляція фінальної частини на Youtube-каналі Федерації фехтування України. Мої рідні теж змогли подивитися. А ще дякую організаторам, зокрема Центральному спортивному клубу ЗСУ. Чудовий зал, чотирнадцять доріжок, всі учасники йшли одним потоком, що дуже зручно. Високий рівень змагань і чудові умови підготовки на Олімпійській базі в Конча-Заспі, де ми тренуємося. Це відчувається і для результату це важливо.

– До найвищої сходинки п’єдесталу ви дісталися через втішну сітку після поразки якраз від молодшого товариша по харківській команді Дмитра Самойлова. Не важко було після цього змусити себе продовжувати боротьбу?

– Дмитро – сьогодні молодець, показав гідне фехтування і впорався зі мною. Насправді він багато працює над собою і не лише у фехтувальному залі, кожного ранку бігає та їздить на велосипеді. Він був дуже добре готовий фізично, та й технічно теж, як показав результат нашого з ним поєдинку.

Ні, після поразки руки у мене не опустилися, швидше сталося певне перезавантаження. Я розумів, що вмію добре фехтувати, але давно не відчував свій клас. На зборі й старший тренер Володимир Васильович Станкевич, і його син – мій товариш по збірній Володя Станкевич наголошували, що головне не нервувати. З рештою мені вдалося впоратися зі своїми емоціями і потім я розкрився.

– Розкажіть, як далі складалися для вас бої?

– Я старався, як на чемпіонаті світу, між боями робити пробіжку, розтруситися, закачати спину, попити води, послухати музику. І це реально допомогло мені протриматися у бойовому стані весь цей день.

Я впевнено виграв перший втішний бій. А далі у мене був складний поєдинок в 1/8 проти Ігоря Рейзліна. Я вів 13:8, але він вчергове продемонстрував свій клас, видав неймовірний відрізок і зрівняв рахунок 13:13. На щастя, мені все ж вдалося вийти з цього протистояння переможцем – 15:13. Важка боротьба була і у чвертьфіналі з Володимиром Станкевичем. А от далі у мене, схоже, відкрилося друге чи третє дихання.

За вхід у двійку я зустрівся з молодим хлопцем Дмитром Плаксіним. Можна сказати, це був його день! Він великий молодець, що зумів дійти до півфіналу і потішити тата та дідуся, які прийшли за нього повболівати.

Якщо з Плаксіним ми раніше фехтували хіба, що на зборах, то з моїм суперником по фіналу Нікітою Кошманом ми неодноразово зустрічалися на змаганнях. Він взагалі досить стабільно виступає. Насправді наші хлопці круто фехтують і реально приємно, що в конкуренції з ними я зумів приборкати свої емоції, не допустив багато помилок, витримав фізично і переміг!

Хотів би додати, що мене дуже надихнула нещодавня поїздка у рідний Харків. Побачив рідних, привітав дядю з ювілеєм, відвідав сортувальну станцію, екотолоку, зустрівся з приємними людьми, які займаються волонтерською діяльністю. Усе це додало мені сил. Мені теж хочеться проявити себе на своєму фронті.

Я мріяв про цю медаль, сподіваюся це рестарт моєї кар’єри. У мене невисока позиція у рейтингу, але в мене вірять тренери, я це відчуваю. Сьогодні я виконав своє завдання, працюємо далі й побачимо, що буде!