От уже більше чим півроку відділення фехтування в Мінсім’ямолодьспорті працює оновленою командою. На посаду Державного тренера штатної збірної команди України з фехтування із січня місяця був призначений Петро Азарченков, який замінив собою Сергія Вачкова, що займав дану посаду з 2005 року. А посаду начальника штатної збірної команди з недавніх пор займає Рустам Мамєдов. Про те, які зміни в структурі роботи Міністерства відбулися за цей час, розповідає Петро Азарченков.
Петро, от уже 8 місяців Ви перебуваєте на новій для себе посади й, можна сказати, у новій для себе якості. Розкажіть нам Ваші відчуття й враження.
Коли я тільки вступав у цю посаду, я навіть і не міг собі уявити, як багато часу займе втягнутися в струю роботи Міністерства. Більше того, і зараз я ще не до кінця розібрався у роботі даної структури. Дуже багато, як виявилося, часу йде на повсякденну рутинну «тягучку». Але це нормально - така робота Міністерства. У нас, на відміну від інших видів спорту, дуже складний календар - шість видів зброї. Тому нам постійно доводиться працювати над різними наказами, кошторисами, оформленням віз, бронюванням готелів, що віднімає в нас більшість часу. Однак на даний момент цей період так званого «втягування» у роботу вже перебуває на кінцевій стадії, і вже незабаром я почну планувати свою роботу й роботу нашої команди так, як я вважаю за необхідне.
Петро, крім Вас відбулися й інші кадрові перестановки. Хотілося б довідатися, чим вони викликані.
Так, дійсно, не тільки я прийшов на роботу в Міністерство за поточний рік. З початку 2009 року з нашого відділу звільнилося два співробітники. На місце одного з них прийшов молодий і дуже, я б навіть хотів відзначити, перспективний працівник Рустам Мамєдов. Ще одна посада в нас залишається вакантною, але на це місце в мене вже є ще одна молода кандидатура, ім'я якої я поки розкривати не стану.
Саме так із цими молодими співробітниками, ну й звичайно з уже досвідченими працівниками Оленою Шевчук і Дмитром Моргуном уже починаючи з осені я почну планувати роботу за своїм графіком й реалізовувати свої плани.
До речі про плани.
Про плани: першочерговими завданнями для мене є популяризація фехтування в Україні й робота Міністерства з регіонами, чим до мене в Міністерстві ніхто не займався. Я збираюся щільно зайнятися розвитком фехтувальної інфраструктури в регіонах. У моїх планах відкриття нових шкіл фехтування на периферії й організація нових відділень фехтування в регіональних ШВСМ.
У цей момент я працюю над «Програмою розвитку фехтування в Україні на 4 роки» і працюю дуже серйозно: збираю й обробляю дані по всім! фехтувальним ДЮСШ, кількості дітей, що займаються в них, розмірам тренерських ставок і т.д. Мені хочеться, щоб ця Програма була не просто міністерською відпискою, а документом, що реально зможе допомогти підняти дитячо-юнацький спорт, адже без нього в нас ніколи не з'являться нові Ольги Харлан й Яни Шемякіни.
Ще однією з моїх задач є налагодження конструктивної роботи із НФФУ, а саме зробити так, щоб наші дві структури працювали паралельно і йшли нога в ногу.
Поговоримо про наші змагання. У вересні в Україні вже традиційно проводяться 3 етапи Кубку світу: турнір з жіночої шпаги «Золоті Ворота» у Києві й жіноча й чоловіча шабля в Одесі. Скажіть, Міністерство якимсь чином бере участь в організації й проведенні даних турнірів?
Так, звичайно. Зокрема я відповідаю за встаткування для проведення турнірів, що перебуває на балансі Міністерства. Олена Шевчук так само відповідає за ряд питань, пов'язаних з організацією турнірів. Багатий досвід, придбаний мною як голови напрямків "Палац Спорту" й "Персонал" на Чемпіонаті Європи 2008 у Києві допоможе нам провести ці турніри на високому організаційному рівні.
Крім того, нами був складений кошторис витрат, які повинне покрити Міністерство. Однак зараз у зв'язку із глобальною кризою в країні Міністерство сім’ї молоді й спорту перебуває не в найкращому фінансовому становищі тому, нам безсумнівно нададуть фінансову підтримку в тому випадку, якщо на момент проведення турнірів будуть гроші.
Скажу Вам більше: як Ви прекрасно знаєте, Україна проводить не тільки 3 етапи Кубку світу - у нас величезна кількість внутрішніх змагань, якість організації яких треба не просто піднімати, а доводити до рівня міжнародних турнірів. Для реалізації цього, не посоромлюся сказати, амбіційного завдання я вже зараз починаю формувати мобільну групу з проведення змагань.
Організація будь-якого турніру - це величезна кількість завдань, починаючи від монтажу залу й закінчуючи церемонією нагородження. Зрозуміло що, для чіткої реалізації кожної з них необхідно строгий розподіл обов'язків між відповідальними за відповідні напрямки. Саме за цим принципом буде будуватися робота моєї мобільної бригади.
Повертаючись до питання про регіони: я дуже схвалюю ті регіони, які співробітничають із Міністерством і беруть на себе тягар проведення змагань. Це й Луганськ, у якому проводиться юніорський турнір найсильніших фехтувальників на рапірах, і Закарпаття, у якому на кадетські шпажні змагання приїжджають спортсмени й спортсменки із усього ближнього зарубіжжя, і київські СДЮШОРи з фехтування імені Смірнова й Динамо, і багато інших. В умовах фінансової кризи організаторам кадетських й юніорських турнірів доводиться нелегко, і ми (Міністерство) будемо намагатися, по мірі можливості, надавати їм фінансову допомогу.
А що Ви можете сказати про перспективу проведення Першості Світу серед юніорів і кадетів у 2011 році, яка вже пів року маячить перед нами?
Двома руками "За". Я впевнений, що ми зможемо провести цю Першість Світу нарівні із проведеним у 2008 році Чемпіонатом Європи, і я буду робити все, щоб у нас була можливість подарувати Україні цю прекрасну і яскраву спортивну подію.
А фінансування?
Зрозумійте, добре відношення до нас (до фехтування) упирається в наш відмінний результат, і фінансування нашого виду йде, поки ми заробляємо медалі. Тим більше зараз, повторюся, у країні фінансова криза, справи з фінансами в міністерства не особливо гарні й, тому, питання про фінансування залишається відкритим. Але будемо сподіватися, що до 2011 року наші спортивні досягнення тільки зростуть, а фінансова ситуація стабілізується.
До речі, про результат. Як Ви оцінюєте виступ наших спортсменів на Чемпіонаті Європи 2009 у Пловдіві?
Я дуже радий за шаблісток, однак перебуваю в стані деякого здивування з приводу виступу шаблістів. Та й чоловіча шпага, з мого погляду, застопорила свій професійний ріст, більше того, я не бачу в них бажання перемогти й командного духу.
Відносно рапіри, як жіночої, так і чоловічої хочу сказати, що в них є потенціал, однак його дуже важко розвити тренуючись постійно тільки в Україні. Тому я буду спілкуватися зі старшим тренером збірної рапіри Олексієм Бризгаловим і наполягати на підготовці рапіристів до основних стартів на зборах закордоном, зокрема в Угорщині й у Польщі.
Ну а стосовно жіночої шпаги - у нас є безумовний лідер команди Яна Шемякіна, але я дуже сподіваюся, що незабаром Анфіса Почкалова й Олена Кривицька дадуть поштовх у своєму фехтувальному розвитку, і дівчата будуть претендувати й потраплять командою на Олімпійські Ігри.
Своїми успіхами в Пловдиві можуть пишатися не тільки спортсмени. На початку липня українці Сергій Шкаліков, Олександр Гарін й Юрій Сурдін успішно здали кваліфікаційні іспити й одержали звання суддів міжнародної категорії.
І я цим результатом дуже задоволений і щиро поздоровляю новоявлених суддів. Хочеться, щоб приклад Шкалікова, Гаріна й Сурдіна був підтриманий новими кандидатами.З Петром Азарченковим бесіду вела Дарія Недашковська.
|
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Новини 
