Закрити
Благородство і традиції
Фехтування — мистецтво наносити удари, не отримуючи їх. Необхідність торкнутися супротивника, уникаючи його ударів, робить мистецтво фехтування надзвичайно складним і важким, тому що до ока, що бачить і попереджає, до розуму, що обмірковує й вирішує, до руки, що виконує, необхідно додати точність і швидкість, щоб дати належне життя зброї.
Мольєр

Фехтування — символ шляхетності, витонченого смаку й мужності.
Національна федерація фехтування України - це чемпіони і призери Олімпійських Ігор, Чемпіони Світу та Європи. Вони справжні герої! - приходьте до нас і переконаєтеся в цьому самі. Тут немає місця слабким. Тут тільки кращі! Увесь світ завороженно стежить за героями.

Ми запрошуємо Вас розділити з нами славу й честь!
Спонсорам
Гарнік Давидян: Гроші необхідно витрачати на підготовку спортсменів Електронна адреса
П'ятниця, 19 квітня 2013 13:18
http://www.nffu.org.ua/images/stories/content/stats/lichnosti/davidyan-garnik.jpg
У Хорватському місті Пореч завершився чемпіонат світу серед кадетів і юніорів. За підсумками головного старту сезону українські спортсмени завоювали дві золоті й одну бронзову нагороди. На найвищу сходинку п'єдесталу пошани здійнялися шабліст Костянтин Воронов і шаблістка Аліна Комащук, а бронза була завойована збірною командою жіночої шаблі. Коментує результати виступу жовто-блакитної команди головний тренер штатної команди України з фехтування Гарнік Давидян.


Гарнік Джавадович, закінчився чемпіонат світу серед кадетів й юніорів. Українські спортсмени привезли на батьківщину три медалі, і нехай з них дві – найвищого ґатунку, але всі три в шаблі. А що ж відбувається з іншими видами зброї?

На сьогоднішній день усього 5 країн привезли повні склади команд на чемпіонати Європи й світу серед кадетів і юніорів, у числі цих країн й Україна. Якщо провести швидкий аналіз ступеня готовності до цих стартів, як окремих спортсменів, так і команд у цілому, то ще до виїзду на змагання можна з точністю сказати, який результат ми одержимо у підсумку. Неозброєним оком було видно, що ні в жіночій ні в чоловічій рапірі розраховувати на гідний виступ нам не доводилось. Ми дуже багато витрачаємо грошей на відряджання повного складу команди на європейський і світовий форуми реально розуміючи, що тільки одиниці зможуть завоювати нагороду або показати гідний результат. Чи не було б краще ці гроші витратити на підготовку тих самих спортсменів – відправити їх на учбово-тренувальний збір, який дав би їм можливість підтягти свій невисокий, на даний момент, рівень майстерності, оплатити їм виїзд на міжнародні старти...

А як же участь у головних стартах сезону? Адже основна мотивація спортсменів – це потрапляння в команду, яка буде брати участь у Чемпіонаті Європи й чемпіонаті світу!


Саме у цьому і проблема. У нас основна мотивація – це стати учасником чемпіонатів світу і Європи, а не показати на цих турнірах гідний результат. Взяти хоча б систему відбору: у будь-якому виді зброї для потрапляння в команду необхідно приймати участь не менш чим у двох міжнародних турнірах, але ніде не сказано, який саме результат спортсмен повинен показати на цих змаганнях. У підсумку виходить, що ті самі спортсмени, які брали участь у міжнародних етапах й їхній виступ не зайшов далі попереднього тура, їдуть у складі збірних боротися на світовий й європейський чемпіонати. Але навіщо? Адже однозначно зрозуміло, що гідного виступу з їх боку бути поки не може!
Візьмемо як приклад Білорусію. Вони не привезли повні склади команд, однак вони привезли тих спортсменів, які гарантовано попадали в 1/16 фіналу. Згідно їх системи відбору забезпечити собі місце в команді ти можеш тільки в тому випадку, коли попадаєш на міжнародних етапах хоча б в 1/8 фіналу, а не просто приймаєш у них участь.
Більше того, необхідно звернути увагу на яких саме турнірах спортсмен посідає призові місця. Адже є такі турніри, склад учасників яких дуже слабкий, тому українець, який поїхав туди, гарантовано потрапляє в трійку найсильніших і за нашою системою відбору завойовує собі місце в команді, а це неправильно.

Ну наша система відбору, звичайно, не досконала, але потрібно ще й враховувати факт квоти на участь юніорів в етапах кубка світу, адже участь більше 5 чоловік від однієї країни викликає  необхідність відряджання судді, а це – додаткові гроші. Що ж робити тому самому п'ятому спортсменові, який не може прийняти участь у турнірі через це правило? Відрядити суддю, що дуже дорого, або взяти участь у тому етапі, на якій попросту не їдуть всі інші?

Я вже писав про це у своїй програмі й буду домагатися того, щоб ми за рахунок держави й за рахунок тих самих заощаджених грошей, відрядили і суддів, якщо вони необхідні, і тренерів. Адже не може тренер одночасно бути й суддею – він повинен стояти на доріжці й допомагати своєму спортсменові, а не судити двобій у сусідньому залі.
Зараз ми маємо гідне фінансування, отримане фехтуванням за рахунок олімпійських золота й бронзи, однак, якщо ми й далі так будемо витрачати державні гроші (відправляти на головні старти сезону свідомо «провальних» спортсменів), ми прийдемо до того, що незабаром медалей у нас не буде зовсім! А це тягне за собою зменшення фінансування!
Тому необхідно відрядити на чемпіонати Європи й світу не 18 кадетів й 24 юніора, а везти тільки тих, хто дійсно цього гідний, а інших, за ті самі, заощаджені гроші, посилено тренувати!

А що робити, якщо в кінці сезону ми зрозуміємо, що система підготовки дала позитивний результат, і спортсмен гідний брати участь у світовій першості?

Давайте дивитися на речі об'єктивно – таких людей буде не багато, і, я вас запевняю, якщо спортсмен буде дійсно готов, ми знайдемо можливість забезпечити його відряджання на головні етапи сезону.

Гарнік Джавадович, якщо подивитися на статистику, то ми побачимо, що юніорів – спортсменів 1993 року народження, які переходять у дорослу вікову категорію катастрофічно мало. Наприклад, у всьому рапірному рейтингу їх було не більше 5 у кожному виді зброї, у шаблі – приблизно та ж ситуація, й тільки в шпазі «дорослими» у наступному сезоні стануть близько 15 чоловік у кожному виді. Ситуація неприємна, адже саме із учорашніх юніорів завтра буде формуватися склад дорослої команди. З чим це пов'язано?

У першу чергу – з недостачею тренерських кадрів. Ну не можуть фізично, приміром , Валерій Штурбабін й Анатолій Шлікар мати по 10 учнів у кожній віковій категорії. А молоді тренери не хочуть іти працювати й допомагати ростити нове покоління через мізерні зарплати. Мені прикро, що ми не можемо забезпечити гідну заробітну плату нашим тренерам. Мені жаль, що вони масово їдуть працювати в інші країни, як це зробив, наприклад, чемпіон світу Володимир Лукашенко. Але його можна зрозуміти – зарплата в Японії, де він підготував учасників Олімпійських Ігор, у рази відрізняється від тієї суми, яку можуть запропонувати у нас.
Я від всієї душі хочу подякувати всім тренерам, які продовжують працювати у нас на батьківщині. Це й бронзовий призер Олімпійських Ігор в Афінах Владислав Третяк, який після закінчення спортивної кар'єри в парі із Дмитром Матюшенко працює з дітьми, допомагає в організації турнірів Дитячої Ліги й багато хто інші.
З іншого боку, повертаючись до поставленого питання, можливо, нам варто збільшити кількість юніорських всеукраїнських змагань, адже зараз майже у всіх видах зброї в Україні проводиться всього два турніри – Чемпіонат України й Кубок України, і спортсменам просто немає де реалізовувати все те, чого вони досягли на тренуваннях.

Повертаючись до теми чемпіонату світу в Поречі – чемпіон світу серед кадетів Костянтин Воронов і чемпіонка світу серед юніорів Аліна Комащук вийшли із своїх вікових категорій. Костя тепер – юніор, а Аліна стала «дорослою». Яка доля їх чекає надалі?

Костя продовжить свою кар'єру в юніорах, а що стосується Алині, то вона вже «зріла» спортсменка, яка готова фехтувати у складі дорослої команди на Чемпіонатах світу і Європи.

Тобто  вона вже достроково потрапила в команду?


Думаю, що кращої альтернативи заміні Ользі Жовнір, яка тимчасово вибула з команди (Ольга Жовнір пошкодила ахіллове сухожилля, перенесла операцію й зараз проходить реабілітаційний період – прим. ред.) на даний момент нам не знайти.